феромагнетики
ФЕРОМАГНЕТИКИ, -ів, мн. Сильні магнітні речовини (залізо, нікель, кобальт і деякі сплави) у твердому (кристалічному) стані, здатні намагнічуватися навіть у слабких магнітних полях; вони відрізняються від інших речовин (парамагнетиків і діамагнетиків), насамперед, великою магнітною проникністю й залишковим магнетизмом; феромагнетики використовуються для виробництва постійних магнітів, осердь електромагнітів та трансформаторів і т.п.
феромагнетик
ФЕРОМАГНЕТИК, у, ч., спец. Сильно магнітна речовина у твердому (кристалічному) стані (залізо, нікель, кобальт та сплави їх між собою і сплави хрому, марганцю з іншими елементами), здатна намагнічуватись навіть у слабких магнітних полях. Атоми багатьох кристалів, як відомо, є автономними носіями магнетизму. Під дією потужного зовнішнього магнітного поля ці елементарні магнітики шикуються в одному напрямку. Речовини з такою властивістю називають феромагнетиками (Наука.., 3, 1970, 10).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | феромагнетик | феромагнетики |
Родовий | феромагнетику | феромагнетиків |
Давальний | феромагнетикові, феромагнетику | феромагнетикам |
Знахідний | феромагнетик | феромагнетики |
Орудний | феромагнетиком | феромагнетиками |
Місцевий | на/у феромагнетику | на/у феромагнетиках |
Кличний | феромагнетику | феромагнетики |