чиргик
ЧИРГИК, ЧИРГИК-ЧИРГИК, виг., розм. 1. Звуконаслідування, що означає різкий звук, який виникає від тертя залізного предмета по якій-небудь твердій поверхні. - Чую, - пиляють [фінни]. Чиргик-чиргик, чиргик-чиргик (Тют., Вир, 1964, 291).
2. Уживається як присудок за знач. чиргикати і чиргикнути. Треба, якщо трапиться [дерево] на полозки, назначити. Колись прилетимо з Гаврилом, чиргик пилкою та й додому (Тют., Вир, 1964, 436).