чолобитна
ЧОЛОБИТНА, ної, ж., іст. Заява, скарга або прохання від окремої особи чи соціальної групи, яку подавали до місцевих чи центральних органів управління на Україні і в Росії в XV - на початку XVIII ст. Як тільки стало відомо про зраду Мазепи, жителі Прилук, Лубен, Лохвиці і багатьох інших міст звернулись до російського уряду з чолобитними, заявляючи про свою готовність битися "до смерті" проти шведів і зрадників-мазепинців (Іст. УРСР, І, 1953, 325); У 1737 році магістрат [Києва] надіслав на ім'я імператриці чолобитну про безчинства бунчукового товариша Чорнолуцького (Нар. тв. та етн., 6, 1965, 67); - Покіль живий, вернись додому. А свою чолобитну віддай до Гетьманського двору... (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 515).
чолобитний
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | чолобитний | чолобитна | чолобитне | чолобитні |
Родовий | чолобитного | чолобитної | чолобитного | чолобитних |
Давальний | чолобитному | чолобитній | чолобитному | чолобитним |
Знахідний | чолобитний, чолобитного | чолобитну | чолобитне | чолобитні, чолобитних |
Орудний | чолобитним | чолобитною | чолобитним | чолобитними |
Місцевий | на/у чолобитному, чолобитнім | на/у чолобитній | на/у чолобитному, чолобитнім | на/у чолобитних |