авантюрник
АВАНТЮРНИК, рідко АВАНТУРНИК, а, ч. Те саме, що авантюрист (у 1 знач.). Знала небога, що вийди вона за котрого з тих розпитих панків, картярів та авантурників, то й.. того мізерного господарства у неї не стане (Фр., III, 1950, 440); Я починала думати, що в особі доктора Гальванеску маю справу з якимсь чи то політичним, чи то кримінальним авантюрником (Смолич, І, 1958, 194).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | авантюрник | авантюрники |
Родовий | авантюрника | авантюрників |
Давальний | авантюрникові, авантюрнику | авантюрникам |
Знахідний | авантюрника | авантюрників |
Орудний | авантюрником | авантюрниками |
Місцевий | на/у авантюрнику, авантюрникові | на/у авантюрниках |
Кличний | авантюрнику | авантюрники |