автоматник
АВТОМАТНИК, а, ч. 1. Той, хто обслуговує автомат (у 1 знач.).
2. Боєць, озброєний автоматом (у 2 знач.). Танк спинився на мить, автоматники зіскочили на землю (Собко, Кавказ, 1946, 155); Біля командира автоматників, автоматниця лейтенанта Петра Кошового, старенька бабуся з глечиком у руках (Головко, І, 1957, 438).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | автоматник | автоматники |
Родовий | автоматника | автоматників |
Давальний | автоматникові, автоматнику | автоматникам |
Знахідний | автоматника | автоматників |
Орудний | автоматником | автоматниками |
Місцевий | на/у автоматнику, автоматникові | на/у автоматниках |
Кличний | автоматнику | автоматники |