автономний
АВТОНОМНИЙ, а, е. 1. Який користується автономією, який має автономію (в 1 знач.); самоврядний. Верховні Суди автономних республік обираються Верховними Радами автономних республік на строк п'ять років (Конст. СРСР, 1945, 17); Автономна область.
2. Самостійний, незалежний у розв'язанні певних питань. Всі партійні організації автономні у вирішенні місцевих питань, якщо ці рішення не суперечать політиці партії (Статут КПРС, 1961, 12); // Який ведеться, здійснюється окремо, незалежно від чого-небудь. В кораблі-супутнику розміщаються.. система автономної реєстрації даних про роботу приладів, радіотелеметричні системи і різні датчики (Наука.., 5, 1961, 16).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | автономний | автономна | автономне | автономні |
Родовий | автономного | автономної | автономного | автономних |
Давальний | автономному | автономній | автономному | автономним |
Знахідний | автономний, автономного | автономну | автономне | автономні, автономних |
Орудний | автономним | автономною | автономним | автономними |
Місцевий | на/у автономному, автономнім | на/у автономній | на/у автономному, автономнім | на/у автономних |