апостроф
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | апостроф | апострофи |
Родовий | апострофа | апострофів |
Давальний | апострофові, апострофу | апострофам |
Знахідний | апостроф | апострофи |
Орудний | апострофом | апострофами |
Місцевий | на/у апострофі | на/у апострофах |
Кличний | апострофе | апострофи |
апострофа
АПОСТРОФА, -и, ж. 1. Широка фігура думки, в якій оповідь переривається звертанням до когось одного зі слухачів або читачів; може мати різний риторичний зміст і мовну конфігурацію; може бути моралізаторське нагадування, повчання, прохання про допомогу, звертання до честі і гідності, догана, скарга, прокляття, моління, прохання тощо. 2. Стилістична фігура: звертання до відсутньої особи як до присутньої, до мертвого як до живого.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | апострофа | апострофи |
Родовий | апострофи | апостроф |
Давальний | апострофі | апострофам |
Знахідний | апострофу | апострофи |
Орудний | апострофою | апострофами |
Місцевий | на/у апострофі | на/у апострофах |
Кличний | апострофо | апострофи |