аптекар
АПТЕКАР, я, ч. Працівник аптеки, який приймає рецепти, виготовляє і відпускає ліки; фармацевт. До аптеки я сама люблю йти. Я ж мушу розповісти аптекареві, де й що мені хибує (Коб., III, 1956, 468); При багатьох монастирях ще в XVII ст. були лікарі й аптекарі і навіть лікарні (Шк. гігієна, 1954, 17); // Власник аптеки. Перша приватна аптека в Києві була відкрита в 1728 році аптекарем Бунче (Матеріали.. охор. здоров'я.., 1957, 21).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аптекар | аптекарі |
Родовий | аптекаря | аптекарів |
Давальний | аптекареві, аптекарю | аптекарям |
Знахідний | аптекаря | аптекарів |
Орудний | аптекарем | аптекарями |
Місцевий | на/у аптекарі, аптекареві | на/у аптекарях |
Кличний | аптекарю | аптекарі |