аристократизм
АРИСТОКРАТИЗМ, у, ч. Характерна для аристократів манера поведінки, що виявляється в зовнішній вишуканості, витонченості, гордовитості. Лейзор Рабиненко, не більше як начальник повіту, ще не мав гонору й аристократизму одеських міністрів (Н.-Лев., II, 1956, 96); Господар неприхована хизувався своїм аристократизмом та пишнотою і вишуканістю столу (Ле, Хмельницький, І, 1957, 162); // Благородство, шляхетність. Витонченість, артистичність та аристократизм не залишали його [Ю. В. Шумського] (Моє життя в мист., 1955, 39).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | аристократизм | аристократизми |
Родовий | аристократизму | аристократизмів |
Давальний | аристократизмові, аристократизму | аристократизмам |
Знахідний | аристократизм | аристократизми |
Орудний | аристократизмом | аристократизмами |
Місцевий | на/у аристократизмі | на/у аристократизмах |
Кличний | аристократизме | аристократизми |