АТРІУМ1, -а, ч. Простір у середині давньоримського житлового будинку у вигляді закритого внутрішнього дворика, на який зверталася значна частина приміщень; був місцем зборів родини; в ньому знаходився вівтар домашніх богів, тут зберігались в особливих шафах воскові маски померлих предків, що давали уявлення про родовід хазяїна; у багатих будинках атріум оздоблювався мармуром, стіни розписувались, ніші прикрашались статуями, підлога – мозаїчними зображеннями; посеред атріуму спочатку знаходилося вогнище, згодом його замінив неглибокий басейн – імплювій, куди стікала дощова вода завдяки світловому прорізу угорі – комплювію; атріумом також може бути оточений галереями двір, розміщений перед або поруч з християнською церквою за доби Раннього і Зрілого Середньовіччя; призначався для урочистого виходу єпископа до великої кількості людей, що збиралися під час релігійних свят. // У сучасній архітектурі атріум може бути у вигляді багатосвітлового простору, розвиненого по вертикалі, з галереями по поверхах, на які виходять приміщення різного призначення; атріум, розвинутий по горизонталі у вигляді багатосвітлового проходу, інколи називається пасажем.