аякже
АЯКЖЕ, част., розм. 1. Уживається для ствердження якоїсь думки; авжеж, звичайно. - Та на таке питання зауряд одказують: "еге, авжеж, аякже, любитиму, дуже", - одмовила вона всміхаючись (Вовчок, І, 1955, 378); - Хто знає, обід буде?.. - Аякже! Повинен бути (Мирний, IV, 1955, 203); [Ніна:] Вона Їде з Мальвановим? Напевно? [Xламушка:] Ну, аякже! Вони ж побрались (Коч., II, 1956, 42).
2. Уживається для вираження незгоди з чим-небудь, заперечення, відмови. Він думає, що для нього фабрику збудують. Аякже, чорта пухлого дочекаєшся!.. (Коцюб., II, 1955, 28).