байбара
БАЙБАРА, и, ж., діал. Довгий батіг у пастухів. Зачекали вівці, заляскали байбарами підпасичі, розлучаючи по дворах (Головко, II, 1957, 226); У селі є вигін, на якому пасуться телята, свині, гуси, вівці, кози, і коли голова сільради Гнат Рева їде куди-небудь.., то наказує кучерові, одноокому Кузьмі, розганяти їх байбарою, щоб не задавити котрогось (Тют., Вир, 1960, 6).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | байбара | байбари |
Родовий | байбари | байбар |
Давальний | байбарі | байбарам |
Знахідний | байбару | байбари |
Орудний | байбарою | байбарами |
Місцевий | на/у байбарі | на/у байбарах |
Кличний | байбаро | байбари |