байдуже
БАЙДУЖЕ. 1. Присл. до байдужий 1. Вставав [Лазар] серед ночі і йшов на роботу, байдуже, холодно, без цікавості (Коцюб., II, 1955, 199); Що людям до жалю чужого? - Одні позіхали, байдуже мовчали, А другі тікали від нього (Л. Укр., І, 1951, 344); Чи міг Вася байдуже писати про бійця, який пробивався з ним трансільванськими лісами..? (Гончар, І, 1954, 172); * Образно. Осіння ніч байдуже шамотіла десь за тином опалим листям (Донч., І, 1956, 101).
2. у знач. присудк. сл. Все одно, однаково, не має значення. Байдуже, якії в картині обводи. Аби малювання майстерне (Сам., І, 1958, 128); Дівчата в ясних убраннях Усміхаються ясно - Не мені, та байдуже! (Рильський, І, 1946, 188); // Не беру (не буруш і т.д.) до уваги. [Мар'яна (спохватившись ):] Е, ні, треба додому бігти..; заслухалась вас та й байдуже, що пора уже додому (Вас., III, 1960, 29); // Не журюся, не турбуюся (не журишся, не турбуєшся і т. д.). В сусід моя матусенька, А батько й байдуже (Щог., Поезії, 1958, 74); - А я про своє [пальто] байдуже, - додав Власов, лягаючи прямо на траву (Мирний, IV, 1955, 142).
3. у знач. присудк. сл., кому до кого, до чого, про кого, про що. Не цікавить, не обходить кого-небудь щось. Віднині в них одна дорога. А до людських теревенів їм байдуже (Руд., Остання шабля, 1959, 11); Розтовстів наш котик дуже - До мишей йому байдуже (Бойко, Ростіть.., 1959, 83); Дарма, про все йому [ведмедикові] байдуже. Лежить та ласує медком (Гл., Вибр., 1951, 57).
байдужий
БАЙДУЖИЙ, а, е. 1. без додатка і до кого, до чого, рідко на що. Який не звертає уваги на кого-, що-небудь, не виявляє зацікавлення. Владко був маломовний і байдужий (Фр., VI, 1951, 318); Бродять лісом хлопчаки малі. До дощу травневого байдужі (Руд., Поезії, 1949, 33); Ганна Іванівна слухала уважно: вона ніколи не була байдужою до справ чоловіка (Шовк., Інженери, 1956, 197); * Образно. Пишні.. мавзолеї самітно сіріють на полі, між будяками й грузом, важкі, великі, байдужі, як ті святі та хани, що спочивають під ними (Коцюб., II, 1955, 129); // Який виражає незацікавленість, безсторонність. Він повернувся до нас і обвів усіх байдужим поглядом людини, що дивилась не на близьких людей, а на якісь мертві речі (Досв., Вибр., 1959, 160); // Який не виявляє співчуття; нечутливий, нечуйний. Він зняв її руки з своїх плечей, байдужий.. до сліз і запізнілого каяття (Шиян, Баланда, 1957, 178); // Який не відчуває кохання до кого-небудь. Самійло Вихор зробився якийсь байдужий і навіть холодний до Марії (Кучер, Чорноморці, 1956, 423); // у знач. ім. байдужий, жого, ч. Про нечутливу, нечуйну людину, яку ніщо не цікавить, не хвилює. Скажи мені, фантазіє дивна,.. Як научить байдужих почувати? (Л. Укр., І, 1951, 49).
2. кому. Який не викликає до себе інтересу, не цікавий, не важливий для кого-небудь. Як живий стоїть [батько] в очах - в далекому дитинстві сиротою підпаском, сиротою ковальчуком - усім чужий, всім байдужий, ніким не пожалуваний (Головко, II, 1957, 389); І цей вечірній холодок Байдужий нам. Йдемо веселі (Шпак, Вибр., 1952, 99).
3. спец. Який не піддається жодному впливові; індиферентний Якщо при переміщенні тіла центр ваги лишається на тому самому рівні, то така рівновага називається індиферентною, або байдужою (Курс фізики, І, 1957, 106).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | байдужий | байдужа | байдуже | байдужі |
Родовий | байдужого | байдужої | байдужого | байдужих |
Давальний | байдужому | байдужій | байдужому | байдужим |
Знахідний | байдужий, байдужого | байдужу | байдуже | байдужі, байдужих |
Орудний | байдужим | байдужою | байдужим | байдужими |
Місцевий | на/у байдужому, байдужім | на/у байдужій | на/у байдужому, байдужім | на/у байдужих |