бакалавр
БАКАЛАВР, а, ч. 1. іст. Звання викладача (доцента) в духовних академіях Росії і України до 1869 р. Другого дня пішла чутка між студентами, що Воздвиженського.. мали навіть замір зоставити при академії бакалавром (Н.-Лев., І, 1956, 367).
2. Найнижчий учений ступінь у старовинних і деяких сучасних західноєвропейських університетах. Здобуття Юрієм Дрогобичем у 1470 р. ступеня бакалавра, а в 1472 - магістра свідчить про його наукові здібності і неабияку наполегливість у подоланні труднощів (Укр. іст. ж., 4, 1960, 81).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бакалавр | бакалаври |
Родовий | бакалавра | бакалаврів |
Давальний | бакалаврові, бакалавру | бакалаврам |
Знахідний | бакалавра | бакалаврів |
Орудний | бакалавром | бакалаврами |
Місцевий | на/у бакалаврі, бакалаврові | на/у бакалаврах |
Кличний | бакалавре | бакалаври |