баранець
БАРАНЕЦЬ, нця, ч. 1. Зменш. до баран 1, 4. - Ні птиці не патрають, ні баранця не зарізано (Кв.-Осн., II, 1956, 209); Скибка кавуна з чудовим, червоним, як жар, баранцем несподівано, якось сама собою, вивалилася з її руки (Л. Янов., І, 1959, 336).
2. тільки мн. Білі пінисті гребені хвиль. Хвилювання на морі зменшилося, зникли білі баранці, вщух прибій (Трубл., II, 1955, 70); // Дрібні кучеряві хмарки. Високо над горами повисли золотаві баранці (Галан, І, 1960, 481); // Котики на рослинах. Уже запухнатились баранці на шелюгах (Коп., Вибр., 1953, 242).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | баранець | баранці |
Родовий | баранця | баранців |
Давальний | баранцеві, баранцю | баранцям |
Знахідний | баранець, баранця | баранці, баранців |
Орудний | баранцем | баранцями |
Місцевий | на/у баранці | на/у баранцях |
Кличний | баранцю | баранці |