бас
БАС, а, ч. 1. Низький чоловічий голос. Троянські плакси тут ридали. Як на завійницю кричали, Еней зарюмав басом сам (Котл., І, 1952, 268); Співають чумаки хриплими басами (Довж., Зач. Десна, 1957, 517); // Співець з таким голосом. Сам народний бас, що сидів попереду, теж вибіг на сцену, трохи поспівав, ткнув перед усіма пальцем на своє горло і втік до зали на місце (Ю. Янов., І, 1954, 22).
@ Бас урвався - не стало сил, змоги. Либонь тепер урвався бас!.. Земля родити перестала... (Мирний, V, 1955, 287); У нього б стало коштів захопити й поміщицький шмат, та бас урвався йому несподівано й нагло, - він повісився (Ю. Янов., Мир, 1956, 87); Басом дивитися (поглядати) - дивитися, поглядати недоброзичливо, з неприязню. Мовчить [Гризота], тільки дивиться басом та сопе (Речм., Твій побратим, 1962, 20); На бас брати кого - піднімати, брати кого-небудь на сміх.
2. Струнний або духовий музичний інструмент з низьким ладом. На улиці скрипка й бас, пусти, мамо, хоть на час (Сл. Гр.).
3. баси, ів, мн. Найнижчі лади музичного інструмента. Оркестр гуркотить тихо на басах (Н.-Лев., III, 1956. 307); В акордеоні були розбиті баси, але основні клавіші були справні (Собко, Кавказ, 1946, 42).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | бас | баси |
Родовий | баса | басів |
Давальний | басові, басу | басам |
Знахідний | бас, баса | баси, басів |
Орудний | басом | басами |
Місцевий | на/у басі | на/у басах |
Кличний | басе | баси |