безгрішний
БЕЗГРІШНИЙ1, а, е. 1. Який не має ніякої провини, ні в чому не винний; безвинний. - Не прикидайтесь безгрішним ягням! Я зірву з вас маску! (Шовк., Інженери, 1956, 383); Франка, безгрішного і безневинного, тримали [в тюрмі] і мучили (Вітч., 8, 1956, 46); // Чистий, невинний. Дивишся на дитину, як воно оченятами поводить, рученятами силкує, і думаєш: янгол, янгол! безвинне, безгрішне (Мирний, І, 1954, 87); Він [Солод] підвівся, поцілував безгрішну сестринську руку (Руд., Вітер.., 1958, 408).
2. Який нічого не робить (не зробив) супроти релігійної, церковної моралі. [Хлопець:] Святий, безгрішний мученику, пробі! Прости мене! Позбав мене гріха! (Л. Укр., II, 1951, 484).
БЕЗГРІШНИЙ2, а, е, розм. Який не має грошей. Ми зовсім безгрішні: ні гріхів, ні грошей не маємо (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | безгрішний | безгрішна | безгрішне | безгрішні |
Родовий | безгрішного | безгрішної | безгрішного | безгрішних |
Давальний | безгрішному | безгрішній | безгрішному | безгрішним |
Знахідний | безгрішний, безгрішного | безгрішну | безгрішне | безгрішні, безгрішних |
Орудний | безгрішним | безгрішною | безгрішним | безгрішними |
Місцевий | на/у безгрішному, безгрішнім | на/у безгрішній | на/у безгрішному, безгрішнім | на/у безгрішних |