блищати
БЛИЩАТИ, щу, щиш, недок. 1. чим і без додатка. Світитися яскравим світлом; сяяти. Не блищало сонечко.. - Дощ ішов івітер вив (Щог., Поезії, 1958, 175); На небі зірочки блищали (Гл., Вибр., 1957, 275); // Давати блискі бути блискучим. Не все то золото, що блищить (Укр.. присл.., 1955, 178); Під гаєм в'ється річенька... Як скло, вода блищить (Пісні та романси.., II, 1956, 126); Всі машини і прилади блищали, як дзеркало (Фр., III, 1950, 192); Десь далеко блищить в передвечірньому сонці шпиль дзвіниці (Корн., І, 1955, 151); // Виділятися білизною, блиском (про очі, зуби, тіло); біліти; лисніти. Венгерки.. сміялись.. їх білі зуби блищали через тонкі розтулені губи (Н.-Лев., II, 1956, 395); Хома з перекривленим ротом, весь мокрий, блищав од поту (Коцюб., II, 1955, 88); Очі її блищали недобрим вогнем, проте вона стримала себе (Скл., Святослав, 1959, 32).
2. перен. Вражати зовнішнім блиском, пишністю. Хотілось би бути матір'ю, жити родинним тихим, супокійним життям - хотілось би і на балах та виставах блищати красою одягу, фігури (Хотк., І, 1966, 54).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блищу | блищимо |
2 особа | блищиш | блищите |
3 особа | блищить | блищать |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блищатиму | блищатимемо |
2 особа | блищатимеш | блищатимете |
3 особа | блищатиме | блищатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | блищав | блищали |
Жіночий рід | блищала | |
Середній рід | блищало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | блищімо | |
2 особа | блищи | блищіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | блищячи | |
Минулий час | блищавши |