боягузливий
БОЯГУЗЛИВИЙ, а, е. 1. Який легко піддається почуттю страху; боязкий, лякливий. - Йолопи! - гарикнув Купа на боягузливих гайдуків (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 279).
2. Який виражає почуття страху; пройнятий страхом. Відбігши вбік, спекулянт позирав на Гришу з боягузливою злістю (Вітч., 1, 1947, 75); Ганя вловила в його погляді щось боягузливе і зрозуміла, що це був жалюгідний страх перед хвилиною, коли він мав подивитися їй просто в вічі (Жур., Опов., 1956, 126).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | боягузливий | боягузлива | боягузливе | боягузливі |
Родовий | боягузливого | боягузливої | боягузливого | боягузливих |
Давальний | боягузливому | боягузливій | боягузливому | боягузливим |
Знахідний | боягузливий, боягузливого | боягузливу | боягузливе | боягузливі, боягузливих |
Орудний | боягузливим | боягузливою | боягузливим | боягузливими |
Місцевий | на/у боягузливому, боягузливім | на/у боягузливій | на/у боягузливому, боягузливім | на/у боягузливих |