булькати
БУЛЬКАТИ, ає, недок. Утворювати короткі й часті звуки під час виливання або витікання крізь вузький отвір, а також при кипінні (про рідину). Розмова стихла, чутно було тільки, як працювали молоді щелепа та булькало вино при наливанні у склянки (Коцюб., І, 1955, 200); В степу все було тихо й спокійно, тільки булькав куліш у казані та цвірчали коники (Тулуб, Людолови, І, 1957, 137); // перев. безос. Видавати звуки, схожі на ті, що утворюються нри переливанні або кипінні рідини. Десь в глибинах землі, наче в череві великої тварини, щось важко сопло, булькало (Кол., Терен.., 1959, 209); В грудях його [пілота] все зловісніше булькало, хрипіло. Рожева піна виступила на зубах (Ю. Бедзик, Полки.., 1959, 124).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | булькаю | булькаємо |
2 особа | булькаєш | булькаєте |
3 особа | булькає | булькають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | булькатиму | булькатимемо |
2 особа | булькатимеш | булькатимете |
3 особа | булькатиме | булькатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | булькав | булькали |
Жіночий рід | булькала | |
Середній рід | булькало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | булькаймо | |
2 особа | булькай | булькайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | булькаючи | |
Минулий час | булькавши |