білішати
БІЛІШАТИ, ає, недок. Ставати, робитися білішим; світлішати. Ніч уже кінчалась, і похмурий невеселий день уже зазирав у вікно. Маруся не помічала цього, не помічала, як потроху білішали перед нею стіни, піч (Гр., І, 1963, 384); // Бліднути. Чим більше він наливався супом, тим дальше все бліднішав та білішав (Мирний, І, 1954, 283).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білішаю | білішаємо |
2 особа | білішаєш | білішаєте |
3 особа | білішає | білішають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білішатиму | білішатимемо |
2 особа | білішатимеш | білішатимете |
3 особа | білішатиме | білішатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | білішав | білішали |
Жіночий рід | білішала | |
Середній рід | білішало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | білішаймо | |
2 особа | білішай | білішайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | білішаючи | |
Минулий час | білішавши |