в'язучий
В'ЯЗУЧИЙ, а, е. Те саме, що в'язкий 1. Вода зійшла, і Гниле море оголилося дном, сивіє, покрите соляним нальотом, під яким застигла крута в'язуча багнюка (Гончар, Таврія.., 1957, 693); Між бур'янів по кручі він до води зеленої підповз, - під ним уже не грунт, а дно в'язуче (Мур., Багаття, 1940, 46).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | в'язучий | в'язуча | в'язуче | в'язучі |
Родовий | в'язучого | в'язучої | в'язучого | в'язучих |
Давальний | в'язучому | в'язучій | в'язучому | в'язучим |
Знахідний | в'язучий, в'язучого | в'язучу | в'язуче | в'язучі, в'язучих |
Орудний | в'язучим | в'язучою | в'язучим | в'язучими |
Місцевий | на/у в'язучому, в'язучім | на/у в'язучій | на/у в'язучому, в'язучім | на/у в'язучих |