ваба
ВАБА, и, ж 1. розм. Те саме, що принадність. Лотос повен таїн між латаття в прозорім ставку, - А в твоїх таїнах більше ваб, і жаги, і дурману! (Стар., Поет. тв., 1958, 147); Кряжуватий [гетьман] на стать; аби марно питать, - Мов татарин самісінько чорний (Граб., І, 1959, 296); Очерети по Удаю - мов дикий праліс.. і в буйності цій, і хаотичності - їх дика ваба краса (Мушк., Серце.., 1962, 82).
2. мисл. Принада.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | ваба | ваби |
Родовий | ваби | ваб |
Давальний | вабі | вабам |
Знахідний | вабу | ваби |
Орудний | вабою | вабами |
Місцевий | на/у вабі | на/у вабах |
Кличний | вабо | ваби |