вагота
ВАГОТА, и, ж., заст. 1. Вага, тягар. - Тільки, голубонько моя, нащо тобі таку ваготу на своїх плечах носити? Хіба нікого послати? (Барв., Опов.., 1902, 420); * Образно. І він появився звідти, ..Де кріпацька хатина, з нужди й терзань. Ваготою болю вгрузала у землю (Мал., Віщий голос, 1961, 8).
2. перен. Важкі переживання, хвилювання. О. Нестор задихався, уривав слова, упадав під ваготою страшної новини (Фр., VII, 1951, 116); Сиджу.., така вагота душить (Ю. Янов., І, 1958, 283).
3. діал. Вагітність. Сестра у ваготі ходить (Сл. Гр.).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вагота | ваготи |
Родовий | ваготи | вагот |
Давальний | ваготі | ваготам |
Знахідний | ваготу | вагот |
Орудний | ваготою | ваготами |
Місцевий | на/у ваготі | на/у ваготах |
Кличний | вагото | ваготи |