важитися
ВАЖИТИСЯ, жуся, жишся; наказ, сп. важся; недок. 1. Визначати свою вагу, важити себе. Оце було молодими та важимось на вагах (Вовчок, VI, 1956, 246); Важився, як приїхав, зважусь, як буду виїздити, тоді напишу (Коцюб., III, 1956, 328);
2. з інфін., перен. Насмілюватися щось робити, зважуватися на щось. Діти в класі вже не важились говорити голосно (Фр., IV, 1950, 216); Настя, здасться, любила його, але якось не важилась сказати йому рішуче слово (Коцюб., І, 1955, 23); [Середа:] Адже вдруге він уже не важився покоряти серця відважних трактористок (Мик., І, 1957, 483).
3. на кого. Замірятися, зазіхати. Не бийтеся, не лайтеся, ви на мене не важтеся (Сл. Гр.); Та ж ті.. важаться навіть на короновані голови! (Вільде, Сестри.., 1958, 13).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | важуся | важимося |
2 особа | важишся | важитеся |
3 особа | важиться | важаться |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | важитимуся | важитимемося |
2 особа | важитимешся | важитиметеся |
3 особа | важитиметься | важитимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | важився | важилися |
Жіночий рід | важилася | |
Середній рід | важилося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | важмося | |
2 особа | важся | важтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | важачись | |
Минулий час | важившись |