важкохворий
ВАЖКОХВОРИЙ, а, е. Який важко хворіє; // у знач. ім. важкохворий, рого, ч.; важкохвора, рої, ж. Безбородько вибрався до лікарні нібито екстрено відвідати одного важкохворого (Вільде, Сестри.., 1958, 50); Ліс шумів, Чорнів і похмурнів дедалі більше, Немов пірнаючи одразу в ніч, Без переходів, наче важкохворий Пірнає з яви у тривожний сон (Перв., І, 1958, 381).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | важкохворий | важкохвора | важкохворе | важкохворі |
Родовий | важкохворого | важкохворої | важкохворого | важкохворих |
Давальний | важкохворому | важкохворій | важкохворому | важкохворим |
Знахідний | важкохворий, важкохворого | важкохвору | важкохворе | важкохворі, важкохворих |
Орудний | важкохворим | важкохворою | важкохворим | важкохворими |
Місцевий | на/у важкохворому, важкохворім | на/у важкохворій | на/у важкохворому, важкохворім | на/у важкохворих |