вальці
ВАЛЬЦІ, вальців, мн. (одн. валець, льця, ч. ), техн. 1. Два або кілька циліндричних валів (див. вал3), валків (див. валок4), що, крутячись, дотикаються один до одного і служать для розплющення, роздрібнення різного матеріалу, який пропускають між ними.
2. Машина, основну робочу частину якої становлять циліндричні вали (див. вал3), валки (див. валок4) (в металообробній, борошномельній промисловості і т. ін.). Викував перший [син] плуга розорювать цілину; а другого вправні пальці, що знали вогонь давно, зробили млинарські вальці молоти нове зерно (Рудь, Дон. зорі, 1958, 20); Вальці кувальні.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | вальці | |
Родовий | вальців | |
Давальний | вальцям | |
Знахідний | вальці | |
Орудний | вальцями | |
Місцевий | на/у вальцях | |
Кличний | вальці |
валець
ВАЛЕЦЬ див. вальці.
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валець | вальці |
Родовий | вальця | вальців |
Давальний | вальцеві, вальцю | вальцям |
Знахідний | валець | вальці |
Орудний | вальцем | вальцями |
Місцевий | на/у вальці | на/у вальцях |
Кличний | вальцю | вальці |
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валець | вальці |
Родовий | вальця | вальців |
Давальний | вальцеві, вальцю | вальцям |
Знахідний | валець | вальці |
Орудний | вальцем | вальцями |
Місцевий | на/у вальці | на/у вальцях |
Кличний | вальцю | вальці |
валька
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | валька | вальки |
Родовий | вальки | вальок |
Давальний | вальці | валькам |
Знахідний | вальку | вальки |
Орудний | валькою | вальками |
Місцевий | на/у вальці | на/у вальках |
Кличний | валько | вальки |