вдвоє
ВДВОЄ (УДВОЄ), присл. 1. У два рази. Турн сили вдвоє прикладає І тарани сам направляє, І браму рушити велить (Котл., І, 1952, 235); Вийдеш на цю гору, то побачиш, що кругом неї стоять знов гори вдвоє вищі од неї (Н.-Лев., II, 1956, 385); Правильне використання бурякокомбайнів удвоє скорочує затрати робочої сили на копанні порівняно з бурякопідіймачем (Наука.., 8, 1956, 29).
2. Пополам. - Певне трусити будуть, - промовив він, та мерщій за зшиток, ухопив його з стола, перегорнув удвоє та, нагнувшись до чобота, посунув його якнайглибше в халяву (Мирний, IV, 1955, 369); Високий на зріст Мармура, зігнувшись удвоє, заліз у будку паровоза (Чорн., Визвол. земля, 1959, 54).