векнути
ВЕКНУТИ, ну, неш, док., розм. Однокр. до векати. Кума не здержалася і з усього маху стусонула Колісника межи плечі; той векнув (Мирний, III, 1954, 92); Сарданапал, тихий, спокійний бугай, перелякався, він одпрянув од ясел, аж цеп затріщав, та грізно-перелякано: -Ве-е-е! - Векнув! (Вишня, II, 1956, 89).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | векну | векнемо |
2 особа | векнеш | векнете |
3 особа | векне | векнуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | векнув | векнули |
Жіночий рід | векнула | |
Середній рід | векнуло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | векнімо | |
2 особа | векни | векніть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | векнувши |