взуватися
ВЗУВАТИСЯ (УЗУВАТИСЯ), аюся, аєшся, недок., ВЗУТИСЯ (УЗУТИСЯ), взуюся, взуєшся, док. 1. Надівати собі на ноги взуття. Ой вставав бурлак, не вмивався, Не мав чобіт, не взувався (Фр., XIII, 1954, 38); Він взувся у легенькі балетки (Шиян, Баланда, 1957, 137).
@ Не в ті взутися - мати великі претензії, братися за що-небудь без достатніх підстав. [Олекса:] Ач, стара собака [старшина]! Чого заманулось? Молодої дівчини, та ще й найкращої! Думав, як бідна, то й поквапиться. Не в ті взувся! (К.-Карий, І, 1960, 62).
2. Забезпечувати себе взуттям. [Анзорге:] Мені зостається 7 талярів на цілий рік. На ті гроші вари, пали, одягайся, взувайся (Л. Укр., IV, 1954, 218).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | взуваюся | взуваємося |
2 особа | взуваєшся | взуваєтеся |
3 особа | взувається | взуваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | взуватимуся | взуватимемося |
2 особа | взуватимешся | взуватиметеся |
3 особа | взуватиметься | взуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | взувався | взувалися |
Жіночий рід | взувалася | |
Середній рід | взувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | взуваймося | |
2 особа | взувайся | взувайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | взуваючись | |
Минулий час | взувавшись |