виболіти
ВИБОЛІТИ, ію, ієш, док., діал. Зазнати болю, мук, страждань. - А що вже цьому Андрійкові безталанному, то й за всіх краще: і вихворів і виболів (Вас., II, 1959, 281); Трапляється ж у житті й таке, про що нікому не хочеш і не можеш розповісти. Мусиш пережити, виболіти і сама ж приховати все десь аж на самому дні душі... (Коз., Сальвія, 1956, 361); // перех. Створити що-небудь, подолавши переживання, вагання. [Світловидов:] Я всю душу вклав у цей проект! Виболів його (Баш, Дніпр. зорі, 1953, 23).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виболію | виболіємо |
2 особа | виболієш | виболієте |
3 особа | виболіє | виболіють |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виболів | виболіли |
Жіночий рід | виболіла | |
Середній рід | виболіло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виболіймо | |
2 особа | виболій | виболійте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | виболівши |