вибуховий
ВИБУХОВИЙ, а, е. 1. Стос. до вибуху (в 1 знач.). Тепер для видобування вапняку і крейди на більшості кар'єрів застосовуються вибухові роботи (Таємн. вапна, 1957, 30); // Який має здатність вибухати (в 1 знач.). Шнур з'єднав вибухову речовину з скляними пробірками, наповненими рідиною, що мала спалахнути (Петльов., Хотинці, 1949, 23); // Який утворюється внаслідок вибуху (в 1 знач.). Вихора вдарило вибуховою хвилею об палубу, і він мало не знепритомнів (Кучер, Чорноморці, 1956, 57).
2. лінгв. Який утворюється способом вибуху (в 4 знач.).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | вибуховий | вибухова | вибухове | вибухові |
Родовий | вибухового | вибухової | вибухового | вибухових |
Давальний | вибуховому | вибуховій | вибуховому | вибуховим |
Знахідний | вибуховий, вибухового | вибухову | вибухове | вибухові, вибухових |
Орудний | вибуховим | вибуховою | вибуховим | вибуховими |
Місцевий | на/у вибуховому, вибуховім | на/у вибуховій | на/у вибуховому, вибуховім | на/у вибухових |