виголошувати
ВИГОЛОШУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИГОЛОСИТИ, ошу, осиш, док., перех. 1. Публічно висловлювати промову, звернення і т. ін. Скільки раз я красно виголошував їх [думки] на зібраннях! (Коцюб., І, 1955, 260); Співали пісень, виголошували тости (Кол., Терен.., 1959, 146); Все село зібралося зустрічати Саву.. Голова колгоспу виголосив промову (Є. Кравч., Сердечна розмова, 1957, 173).
2. Передавати голосом, вимовляти які-небудь слова, фрази. Запалившись, Гаркуша виголошує останні слова таким тоном, немов стоїть уже десь на майдані серед заробітчанського юрмища (Гончар, Таврія.., 1957, 33); Не встигши ще як слід причинити за собою дверей, Чирва голосно хахакнув і переможно виголосив: - Надзвичайна знахідка! (Коз., Сальвія, 1959, 173).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виголошую | виголошуємо |
2 особа | виголошуєш | виголошуєте |
3 особа | виголошує | виголошують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виголошуватиму | виголошуватимемо |
2 особа | виголошуватимеш | виголошуватимете |
3 особа | виголошуватиме | виголошуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виголошував | виголошували |
Жіночий рід | виголошувала | |
Середній рід | виголошувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виголошуймо | |
2 особа | виголошуй | виголошуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виголошуючи | |
Минулий час | виголошувавши |