видряпуватися
ВИДРЯПУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ВИДРЯПАТИСЯ, аюся, аєшся, док. 1. Вилазити на що-небудь звідкись, чіпляючись за щось. Через шанці [Марійка] скакала, мов серна, а де не могла перескочити, видряпувалася руками й ногами (Коб., II, 1956, 186); Вона сказала моїй матері, що я навчив Юрчика видряпуватись високо на дерева (Сміл., Сашко, 1957, 17); Їжак силкується видряпатись на пеньок (Коп., Як вони.., 1961, 40); // Іти нагору, підніматися з труднощами. Стрункий і досвідчений гуцульський кінь швидко видряпувався на скелі (Сміл., Пов. і опов., 1949, 143); Стараючись ступати так, щоб не тріщало сухе ломаччя, боячись і дихнути, Іванко видряпався щасливо на гору (Гжицький, Опришки, 1962, 85).
2. перен., розм. Виходити із скрутного становища, важкого стану. Усе ж дехто з підліщан усякими правдами й неправдами видряпувавсь із злиднів (Крот., Сини.., 1948, 14); Було б мені дуже соромно, що аж тепер одповідаю на Ваш.. лист - коли б не стала мені до помочі тяжка хвороба, з якої ледве видряпався (Коцюб., III, 1956, 312).
3. тільки недок. Пас. до видряпувати.
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видряпуюся | видряпуємося |
2 особа | видряпуєшся | видряпуєтеся |
3 особа | видряпується | видряпуються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видряпуватимуся | видряпуватимемося |
2 особа | видряпуватимешся | видряпуватиметеся |
3 особа | видряпуватиметься | видряпуватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | видряпувався | видряпувалися |
Жіночий рід | видряпувалася | |
Середній рід | видряпувалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | видряпуймося | |
2 особа | видряпуйся | видряпуйтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | видряпуючись | |
Минулий час | видряпувавшись |