визискувач
ВИЗИСКУВАЧ, а, ч. Той, хто визискує; експлуататор. Потім... найшла нова течія. Говорено багато про бідних пролетаріїв і твердосердих визискувачів (Фр., IV, 1950, 307); Найбільш хвилювало те, що в п'єсі осміяний був мулла, темний визискувач народу (Коцюб., II, 1955, 142); На рідкість жорстокими визискувачами виявились поміщики Базилевські (Гончар, Таврія, 1952, 193).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | визискувач | визискувачі |
Родовий | визискувача | визискувачів |
Давальний | визискувачеві, визискувачу | визискувачам |
Знахідний | визискувача | визискувачів |
Орудний | визискувачем | визискувачами |
Місцевий | на/у визискувачі, визискувачу, визискувачеві | на/у визискувачах |
Кличний | визискувачу | визискувачі |