визнаватися
ВИЗНАВАТИСЯ, нається, недок., ВИЗНАТИСЯ, ається, док. 1. заст. Робитися, ставати відомим. Зняла ж бучу Пилипиха, як визналась батькова подія... (Вовчок, І, 1955, 206).
2. тільки недок. Пас. до визнавати 1-3. На нараді у старих Чупських рішили всі, щоб сам Савка відвіз сина до Львова; все він у Львові борше визнається, він там уже бувалий (Мак., Вибр., 1954, 94); Це був загін одчайдушних хлопців, ватажком якого завжди визнавався Микола Щорс (Скл., Легенд. начдив, 1957, 5).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визнаваюся | визнаваємося |
2 особа | визнаваєшся | визнаваєтеся |
3 особа | визнавається | визнаваються |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визнаватимуся | визнаватимемося |
2 особа | визнаватимешся | визнаватиметеся |
3 особа | визнаватиметься | визнаватимуться |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | визнавався | визнавалися |
Жіночий рід | визнавалася | |
Середній рід | визнавалося | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | визнаваймося | |
2 особа | визнавайся | визнавайтеся |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | визнаваючись | |
Минулий час | визнававшись |