визнаний
ВИЗНАНИЙ, а, е. 1. Дієпр. пас. мин. ч. до визнати 1-3. На Україні є багато визнаних широкою громадськістю артистів, самодіяльних та професіональних читців, дикторів, лекторів (Мист., 2, 1966, 38); Андрій Горленко ще на японській війні був тяжко поранений і визнаний цілковитим інвалідом (Крот., Сини.., 1948, 22).
2. у знач. прикм. Який одержав загальне визнання, відомий всім або багатьом. Семен Ларивонович був учасник Вітчизняної війни, визнаний герой (Ю. Янов., І, 1958, 439); В числі передовиків змагання шахтарів ідуть старі досвідчені гірники, визнані майстри (Рад. Укр., 31.VIІІ 1958, 1).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | визнаний | визнана | визнане | визнані |
Родовий | визнаного | визнаної | визнаного | визнаних |
Давальний | визнаному | визнаній | визнаному | визнаним |
Знахідний | визнаний, визнаного | визнану | визнане | визнані, визнаних |
Орудний | визнаним | визнаною | визнаним | визнаними |
Місцевий | на/у визнаному, визнанім | на/у визнаній | на/у визнаному, визнанім | на/у визнаних |