викати
ВИКАТИ, аю, аєш, недок., розм. Звертаючись до кого-небудь, говорити "ви". [Оксана:] З якої ж це речі мені викаєш? Чи я тобі тітка, чи дядина? (Кроп., І, 1958, 400); - Як звати вас? - повторив я запитання. - Мене?.. - і дівчина осміхнулася. - Чудний ти якийсь. У нас тільки на старших.. викають (Минко, Моя Минківка, 1962, 126); - На другому блоці спитай Щербака Тимофія Лаврентійовича.. І не здумай на нього викати. Він цього не терпить (Рудь, Гомін.., 1959, 76).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викаю | викаємо |
2 особа | викаєш | викаєте |
3 особа | викає | викають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викатиму | викатимемо |
2 особа | викатимеш | викатимете |
3 особа | викатиме | викатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | викав | викали |
Жіночий рід | викала | |
Середній рід | викало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | викаймо | |
2 особа | викай | викайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | викаючи | |
Минулий час | викавши |