викачаний
ВИКАЧАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викачати. - Дивіться, навіть біле убрання на їх [дівчатах] негарне. - Чому? - озвалась несміла молоденька дочка посесора, - як чисте і добре викачане, то... (Л. Укр., III, 1952, 674); Шапка його, як і пальто, викачані в сніг, борідка трясеться, мов віхоть, тремтять і стискаються в кулаки його руки (Шиян, Баланда, 1957, 11).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викачаний | викачана | викачане | викачані |
Родовий | викачаного | викачаної | викачаного | викачаних |
Давальний | викачаному | викачаній | викачаному | викачаним |
Знахідний | викачаний, викачаного | викачану | викачане | викачані, викачаних |
Орудний | викачаним | викачаною | викачаним | викачаними |
Місцевий | на/у викачаному, викачанім | на/у викачаній | на/у викачаному, викачанім | на/у викачаних |