виковувати
ВИКОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИКУВАТИ і рідко ВИКУТИ, ую, уєш, док., перех. 1. Виробляти що-небудь з металу способом кування. Викував коваль ще більшу [булаву] (Укр.. казки, 1951, 94); Ковалі Гриценки - мовчуни. Удвох з братом за вік викували більше підків, ніж сказали слів (Мушк., Чорний хліб, 1960, 70); * У порівн. Заговорив [Ярошенко] твердо, мов виковував з криці кожне слово (Речм., Весн. грози, 1961, 92).
2. перен. Посилено, наполегливо створювати, виробляти що-небудь міцне, стійке, ..класи виковують собі належну ідейно-політичну зброю для грядущих битв (Ленін, 31, 1951, 10); Нас ворог випробовує: Чи є ще дух одбою? Та боротьба ж виковує характери до бою (Тич., Комунізму далі.., 1961, 53); Задумується журлива мати над колискою своєї дитини: яку долю викує собі той, що от-от вийде з тієї колиски в широкий світ? (Л. Укр., III, 1952, 743).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виковую | виковуємо |
2 особа | виковуєш | виковуєте |
3 особа | виковує | виковують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виковуватиму | виковуватимемо |
2 особа | виковуватимеш | виковуватимете |
3 особа | виковуватиме | виковуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виковував | виковували |
Жіночий рід | виковувала | |
Середній рід | виковувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виковуймо | |
2 особа | виковуй | виковуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виковуючи | |
Минулий час | виковувавши |