викроєний
ВИКРОЄНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до викроїти. Іноді, залежно від смаку і особливостей фігури, пришивають до ліфа пряму або розширену донизу спідницю, викроєну навкіс (Нар. тв. та етн., 3, 1974, 18); Післязавтра вечір в Літературно-артистичному товаристві, то там будуть читати мій реферат, викроєний з моєї статті про драму новітню (Л. Укр., V, 1956, 377).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | викроєний | викроєна | викроєне | викроєні |
Родовий | викроєного | викроєної | викроєного | викроєних |
Давальний | викроєному | викроєній | викроєному | викроєним |
Знахідний | викроєний, викроєного | викроєну | викроєне | викроєні, викроєних |
Орудний | викроєним | викроєною | викроєним | викроєними |
Місцевий | на/у викроєному, викроєнім | на/у викроєній | на/у викроєному, викроєнім | на/у викроєних |