викуп
ВИКУП, у, ч. 1. тільки одн. Дія за знач. викупити. Запитали Шевченкового пана Енгельгардта, а той за викуп Шевченка заправив 2500 карбованців (Мирний, V, 1955, 310); - Наша партія більшовиків прямо каже: землю селянам негайно і задурно, без викупу! (Смолич, Мир.., 1958, 64).
2. Гроші чи інша плата, за яку викуповують кого-, що-небудь. Виговський поїхав в Чигирин, щоб привезти викуп за Богдана... (Н.-Лев., III, 1956, 308); - А викуп з тебе, Федоре, взяли великий за молоду? - запитали молодиці (Цюпа, Назустріч.., 1958, 446).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викуп | викупи |
Родовий | викупу | викупів |
Давальний | викупові, викупу | викупам |
Знахідний | викуп | викупи |
Орудний | викупом | викупами |
Місцевий | на/у викупі | на/у викупах |
Кличний | викупе | викупи |