викурювання
ВИКУРЮВАННЯ, я, с. Дія за знач. викурювати. На користь гетьманської адміністрації йшла показанщина (податок на викурювання горілки) (Іст. УРСР, І, 1953, 274).
ВІДМІНОК | ОДНИНА | МНОЖИНА |
---|---|---|
Називний | викурювання | викурювання |
Родовий | викурювання | викурювань |
Давальний | викурюванню | викурюванням |
Знахідний | викурювання | викурювання |
Орудний | викурюванням | викурюваннями |
Місцевий | на/у викурюванні | на/у викурюваннях |
Кличний | викурювання | викурювання |