вимокати
ВИМОКАТИ, аю, аєш, недок., ВИМОКНУТИ і ВИМОКТИ, кну, кнеш; мин. ч. вимок, ла, ло; док. 1. Ставати зовсім мокрим. За ніч я пройшов чимало кілометрів, перетинав убрід річки, брьохав через болота, вимок, змерз і виснажився (Ю. Янов., І, 1958, 303); Заєць вимок під дощем. Заєць плаче під кущем (Перв., Райдуга.., 1960, 59).
2. Пропадати, гинути від надмірної вологи, застою води (про рослини). В поліщука так: мак не вродить, то, гляди, просо вивезе, картопля вимокне, то буряки вродять (Збан., Сеспель, 1961, 379).
3. Намокаючи, змінювати свої певні властивості (ставати м'якшим, втрачати деякі речовини, запах і т. ін.). Свіжозібрані стебла льону вимокають швидше (Колг. Укр., 7, 1957, 26); Коло нього [льоху] стояли вісімдесят великих бочок з водою, вимокали (Минко, Ясні зорі, 1951, 27).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимокаю | вимокаємо |
2 особа | вимокаєш | вимокаєте |
3 особа | вимокає | вимокають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимокатиму | вимокатимемо |
2 особа | вимокатимеш | вимокатимете |
3 особа | вимокатиме | вимокатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вимокав | вимокали |
Жіночий рід | вимокала | |
Середній рід | вимокало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вимокаймо | |
2 особа | вимокай | вимокайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вимокаючи | |
Минулий час | вимокавши |