випроваджувати
ВИПРОВАДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., ВИПРОВАДИТИ, джу, диш, док., перех., розм. 1. Примушувати кого-небудь виходити, йти звідкись, покидати, залишати щось. Хазяїн кинувся до Грома. Схвильовано випроваджує його. Хоче якхутчіш позбутися цього нічного гостя (Ю. Янов., IV, 1959, 123); Староста почервонів, як буряк. - У залі агітувати невільно! - крикнув він зі злістю, - бо інакше скажу випровадити! (Кобр., Вибр., 1954, 66); - Одначе, як би там не було, - думав я далі, - а з школи тебе Глафіра Іванівна випровадила (Мик., Повісті.., 1956, 36).
2. Те саме, що випроводжати 1. Плоти попри дороги тріщали і падали - всі люди Івана випроваджували (Стеф., І, 1949, 72); Неначе когось рідного вона випровадила на довгий час в далеку дорогу (Н.-Лев., IV, 1956, 125); Вранці дівчата випровадили Олену з Ганною до Києва, на нараду передовиків (Кучер, Полтавка, 1950, 19).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випроваджую | випроваджуємо |
2 особа | випроваджуєш | випроваджуєте |
3 особа | випроваджує | випроваджують |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випроваджуватиму | випроваджуватимемо |
2 особа | випроваджуватимеш | випроваджуватимете |
3 особа | випроваджуватиме | випроваджуватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | випроваджував | випроваджували |
Жіночий рід | випроваджувала | |
Середній рід | випроваджувало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | випроваджуймо | |
2 особа | випроваджуй | випроваджуйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | випроваджуючи | |
Минулий час | випроваджувавши |