вирулювати
ВИРУЛЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИРУЛИТИ, лю, лиш, док., перех. і неперех. Виводити літак (зрідка автомобіль) по землі у певне місце. Механіки, підтримуючи за площину, вирулювали машину для зльоту (Ле, В снопі.., 1960, 263); - Начальству ніколи не вгодиш... - скрушно думав шофер, вирулюючи машину на магістраль (Ряб., Жайворонки, 1957, 18); // Рухаючись по землі, виїжджати у певне місце для зльоту або для стоянки після посадки (про літаки). Задиханий, спітнілий, підбіг [Максим] до каси аеродрому саме в ту хвилину, коли літак вирулював на стартову доріжку (Ткач, Арена, 1960, 230).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирулюю | вирулюємо |
2 особа | вирулюєш | вирулюєте |
3 особа | вирулює | вирулюють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирулюватиму | вирулюватимемо |
2 особа | вирулюватимеш | вирулюватимете |
3 особа | вирулюватиме | вирулюватимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | вирулював | вирулювали |
Жіночий рід | вирулювала | |
Середній рід | вирулювало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | вирулюймо | |
2 особа | вирулюй | вирулюйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | вирулюючи | |
Минулий час | вирулювавши |