виручати
ВИРУЧАТИ, аю, аєш, недок., ВИРУЧИТИ, чу, чиш, док., перех. 1. Допомагати кому-небудь, визволяти когось, щось з важкого, небезпечного становища. Помандрував [дід] у черкаські ліси до Залізняка, ходив з Гонтою виручати Умань (Стор., І, 1957, 152); - Рятуймо його, рятуймо! - І як стояла у платті, так і кинулася [Марія] в річку виручати свого чоловіка (Шиян, Баланда, 1957, 154); Виручили його на цей раз прудкі ноги. Втік (Цюпа, Назустріч.., 1958, 348).
2. Одержувати певну кількість грошей від продажу чого-небудь. У в один год я за самі сливи виручила 70 крб. (Мирний, V, 1955, 336).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виручаю | виручаємо |
2 особа | виручаєш | виручаєте |
3 особа | виручає | виручають |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виручатиму | виручатимемо |
2 особа | виручатимеш | виручатимете |
3 особа | виручатиме | виручатимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | виручав | виручали |
Жіночий рід | виручала | |
Середній рід | виручало | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | виручаймо | |
2 особа | виручай | виручайте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | виручаючи | |
Минулий час | виручавши |