висталити
ВИСТАЛИТИ, лю, лиш, док., перех. Наварити що-небудь сталлю для міцності. Пішов [дід] до коваля, висталив ніж (Укр.. казки, 1951, 38); * Образно. В голові Шевченка все настирливіше роїлися думки про той час, коли повстане народ, висталить обух, сокирою зачне будити хиренну волю (Бурл., О. Вересай, 1959, 67).
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висталю | висталимо |
2 особа | висталиш | висталите |
3 особа | висталить | висталять |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | висталив | висталили |
Жіночий рід | висталила | |
Середній рід | висталило | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | висталімо | |
2 особа | вистали | висталіть |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Минулий час | висталивши |