висунений
ВИСУНЕНИЙ, ВИСУНУТИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до висунути. Сам же Наполеон розумів, що в Смоленську була лише заслона, висунена російською армією, але не вся армія (Кочура, Зол. грамота, 1960, 178); Явдоха.. чула їхнє [вовків] важке дихання, бачила їхні висунуті червоні язики (Донч., III, 1956, 56); Він [Синявін] ішов з повагою, але й не без пихи, властивої молодій людині, несподівано висунутій на начальника (Ле, Міжгір'я, 1953, 360).
ВІДМІНОК | ЧОЛ. РІД | ЖІН. РІД | СЕР. РІД | МНОЖИНА |
---|---|---|---|---|
Називний | висунений | висунена | висунене | висунені |
Родовий | висуненого | висуненої | висуненого | висунених |
Давальний | висуненому | висуненій | висуненому | висуненим |
Знахідний | висунений, висуненого | висунену | висунене | висунені, висунених |
Орудний | висуненим | висуненою | висуненим | висуненими |
Місцевий | на/у висуненому, висуненім | на/у висуненій | на/у висуненому, висуненім | на/у висунених |