витворяти
ВИТВОРЯТИ, яю, яєш і рідко ВИТВОРЮВАТИ, юю, юєш, недок., ВИТВОРИТИ, рю, риш, док., перех., розм. Робити таке, що виходить за межі звичайної поведінки. - Подивись, що твоя невісточка витворяє! - крикнула Кайдашиха (Н.-Лев., II, 1956, 308); Боже! Що він [Колісник] тільки не витворював на своїм віку! Яких темних діл, людських сліз не лежить на його душі (Мирний, III, 1954, 373); - Ось, бачите, що ваш синок витворяє, - залементувала вона, побачивши механіка. - Гуску з рогатки вбив! (Донч., VI, 1957, 134); О, що робили, що витворяли ці фашистські пси! (Тич., II, 1957, 128); // Витівати що-небудь, жартуючи. [Парубок:] Чи це ж не сором вам, дівчата, Таке над нами витворяти? А як підемо в солдати, Будете без нас скучати! (Кроп., II, 1958, 79); Протаз.. витворяв такі кумедні штукенції, що всі до одного лягали покотом од сміху (Досв., Вибр., 1959, 129).
ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС | ||
---|---|---|
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витворяю | витворяємо |
2 особа | витворяєш | витворяєте |
3 особа | витворяє | витворяють |
МАЙБУТНІЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витворятиму | витворятимемо |
2 особа | витворятимеш | витворятимете |
3 особа | витворятиме | витворятимуть |
МИНУЛИЙ ЧАС | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
Чоловічий рід | витворяв | витворяли |
Жіночий рід | витворяла | |
Середній рід | витворяло | |
НАКАЗОВИЙ СПОСІБ | ||
ОДНИНА | МНОЖИНА | |
1 особа | витворяймо | |
2 особа | витворяй | витворяйте |
ДІЄПРИСЛІВНИК | ||
Теперішній час | витворяючи | |
Минулий час | витворявши |